Слід зазначити, що боротьба українських комуністів з українською історією, мовою, державною перспективою виявилася синхронізованою з діяннями з-за рубежа. Причому – як зі Сходу, так і з Заходу. Леся Воронина (публікація «Агресивні рагулі перемогли закомплексованих інтелігентів» у виданні «Українська правда») констатує: «Упродовж останніх десятиліть активізувалася антиукраїнська пропаганда: справа Дем’янюка в Ізраїлі, а згодом у Німеччині, російська кіноверсія Другої світової війни, де українці постають страшними монстрами, злочинцями, гіршими за фашистів. А тепер жахливі звинувачення з боку Польщі щодо Волинської трагедії». У цьому переліку, вважає вона, і «те, що зробили 148 депутатів ВР на чолі з товаришами Симоненком і Колесніченком, звернувшись до Польського Сейму з пропозицією визнати Волинську трагедію геноцидом, вчиненим ОУН-УПА, без жодних спроб порозумітися і врахувати ті складні й неоднозначні події, що відбувалися на Волині під час німецької окупації… Здається, таких прецедентів ще не було в історії жодної держави».