Перший клас, перший випуск, перше кохання, народження первістка… і так по колу: перший клас дитини, перший випуск чада… Усе важливе, що вперше. Та як тільки ми починаємо переживати щось частіше, воно дуже швидко перетворюється на рутину.
Кожен пам’ятає перші захопливо-хвилюючі, до трепетного щему незабутньо-солодкі слова “Я тебе кохаю!”. Як грім, як блискавка вражають вони, і здається, що вже не існує нічого важливішого, бо це – життя, це – щастя, те, чого хочеш найбільше у період юнацької закоханості. Потім весілля, якого чомусь майже не пам’ятаєш і через деякий час розумієш, що заповітні слова кохання стали звичними і вже не викликають такого сильного почуття, як раніше. Вимовляєш їх автоматично, не надаючи особливого значення: “Любий, я тебе кохаю, але терпіти не можу твої брудні шкарпетки”; “Кохана, ти вже йдеш? Винеси, будь ласка, сміття”; “Любий, сьогодні річниця нашого весілля”, на що ми, не відриваючись від комп’ютера, бурчимо “Угу”.
Впізнаєш себе? А де романтика? Чому зникає велике почуття? Куди поділися пристрасні коханці? Відповідь одна – вони стали жити разом і потрапили у підступні тенета побуту, котрий безжально руйнує усі романтичні налаштування.
“З милим рай і в курені” — каже народна мудрість. Та це так лише на початку романтичних стосунків. Коли ж вас захоплює рутина, — справи, котрі раніше приносили лише задоволення: прання одягу коханого, готування його улюбленої страви, прибирання, допомога коханій на кухні, з часом втрачають свою привабливість. “Господи, знову потрібно готувати, прибирати, мити посуд, та ще його брудні шкарпетки по усій квартирі”, — думає дружина; “На що вона витрачає гроші, які я заробляю? Знову обід пересолений, у домі брудно, і вона ще хоче, аби їй дарували квіти”, — роздумує чоловік. І тут починається звичайна сімейна сварка. “Ти мене зовсім не любиш”, — плаче вона. “Вона не бачить у мені чоловіка. Розлюбила”, — вирішує він та йде до бару у компанію друзів, звинувачуючи суджену у тому, що вона погана дружина, господиня, коханка. Вона ж біжить до подруги й плачеться тій, який він неуважний, невихований, безсердечний і так далі.
Та скоро з’являється нова важлива подія у житті молодої пари – народжується немовля, що неабияк зближує закоханих і надає стосункам нової пікантної неповторності. Це уже сім’я, можна сказати “повна сім’я”, а не просто “ТИ” і “Я”. В обох починається новий період життя, нові обов’язки, нові турботи, нові відчуття, спільна відповідальність за найдорожче у світі створіння — крихітне, миле, беззахисне, при погляді на яке забуваються усі образи, й нова тепла хвиля любові огортає серця новоспечених батьків. Обоє намагаються створити для маляти ідеальні умови. Крихітка своєю появою на світ дарує батькам море невичерпної радості, щастя і зміцнює зв’язок між членами родини. Однак і тепер підступні дрібниці підстерігають молоду сім’ю на кожному кроці: чоловік так поспішав додому, аби побачити свою крихітку, що зовсім забув про підгузки, які дружина просила купити ще вранці. Вона ж вирішує, що коли вже її безвідповідальний чоловік не в змозі упоратися з такою дрібницею, як підгузки, то й батьком називатися не заслуговує. Знову починається суперечка. Через недоспані ночі, перевтому (дитина вимагає багато уваги, часу й сили), надлишкові емоції від вживання в нову роль та постійне нервове напруження молоді батьки часто забувають про милі дрібнички, якими раніше часто бавили один одного: ранкову каву в ліжко, квіти, поцілунки, неоціненні слова кохання та милі пестощі. З’являється незадоволення одного партнера іншим. І знову всі неприємності через дрібниці.
Все починається з малого (знаємо ще з першого класу), дружба — з посмішки, та й кохання, мабуть, також. Така незначна деталь у спілкуванні — посмішка, а викликає стільки приємних емоцій! Уявіть собі, найважливіші рішення людина приймає тільки на перевагу гарного настрою, особистого спокою та задоволення. Як же тут обійтися без посмішки, такої приємної дрібнички? Наймасштабніші сімейні чвари, і навіть розлучення, виникають через дрібні непорозуміння. Хтось чогось не договорив, недослухав, забув чи не надав важливого значення якійсь особливій для іншого деталі, і все, романтики як не було.
Чоловік вкотре затримався на роботі — дружина підозрює у зраді. Не прийшов ночувати (можуть бути причини) – точно зраджує. Подруга бачила його з іншою жінкою – розлучення, бо для ревнивої половинки це вагомий доказ невірності благовірного, і зовсім не важливо, що ця “інша” жінка може бути просто знайома, а сама зустріч випадкова. Жоден чоловік не залишиться байдужим, коли його безпідставно звинувачують у зраді. А якщо ці звинувачення набувають систематичного характеру, він просто починає частіше думати про зраду. І в якийсь момент робить це навмисне, мовляв, навіщо бути винним без вини: якщо їй подобається думати, що я зрадник, то нехай так і буде. Я не хочу сказати, що всі чоловіки ідеальні і зраджують лише під тиском, трапляються ще й ловеласи, котрих хлібом не годуй, а дай поповнити свій “Список перемог”. Та зараз ми говоримо про чоловіка люблячого, котрий зовсім не бажає зраджувати найпрекраснішу з жінок, яка стала його дружиною.
А може бути й такий варіант: забув поцілувати зранку, забув про річницю весілля, знайомства, чи про її день народження (чоловікам взагалі не властиво пам’ятати дати), а для жінки це дуже-дуже важливо. Адже, якщо забув, значить не думає про це, а якщо не думає, то йому байдуже, а коли байдуже, отже і я йому байдужа – така жіноча логіка. “Сьогодні 7 місяців, як ми одружилися. Ти забув? Ти мене більше не кохаєш!”. Ось така от дрібничка. Що жінка вважає важливим — для чоловіка звичайна річ. Де вже йому пам’ятати про всі події, та ще й у датах, адже його роль у сім’ї значно важливіша — він виконує найважчу роботу в домі, забезпечує сім’ю матеріально, і йому справді байдуже, яку сукню обере дружина, червону чи зелену. Та хоч фіолетову, аби була задоволена! Він справді не розуміє, чому кохана скаржиться, що їй нічого вдягти, коли шафа просто тріщить від одягу. Йому ж не поясниш, що жінка протягом місяця здатна набирати й втрачати вагу, а отже річ, яка минулого тижня сиділа ідеально, сьогодні чомусь не застібається.
Такими, на перший погляд, не важливими деталями сповнене життя кожної сім’ї, і якась одна невинна річ, невибаглива дрібничка може зіпсувати стосунки, зруйнувати сімейний союз, убити кохання. Тож, аби кохання жило й процвітало, а романтика нікуди не зникала, напевне, слід уважніше придивлятися до своєї половинки, поважати її інтереси, заплющувати очі на недоліки й уголос вихваляти достоїнства коханої людини. Простіше кажучи, треба йти на компроміс. Тоді й нерви будуть спокійнішими й погода у домі радуватиме душі. А щастя — ось воно, поруч, переглядає черговий футбольний матч, хоча по іншому каналу йде твій улюблений серіал. Зате він помив увесь посуд і полагодив кран у ванній. До кінця матчу лишилося 15 хвилин, а ти думаєш про те, що романтику ще ніхто не відміняв. Оце і є справжнє, велике кохання, де дрібниці – це просто дрібниці, але їм надали значення.
Оставить комментарий