У результаті розподілу шельфу Баренцева моря у розпорядженні Норвегії виявилися запаси нафти, які оцінюються майже у 30 млрд євро.
Угода 2010 року про кордони у Баренцевому морі міжРосією і Норвегією може виявитися для Москви дуже невдалою. На території, що відійшла норвежцям після багаторічних переговорів, знайдені значні запаси вуглеводнів.
“Якщо судити за сьогоднішніми цінами на нафту, під товщею води ховаються цінності майже на 30 млрд євро”, – пише російське видання “Новые известия“.
Згідно з доповіддю норвежського нафтового директорату (NPD), в надрах під частиною Баренцева моря, яка у вересні 2010 року відійшла Норвегії, ховаються близько 300 млн кубометрів вуглеводнів – у нафтовому еквіваленті це майже 1,9 млрд барелів. Причому, за прогнозами, орієнтовний обсяг корисних копалин насправді може виявитися близько 565 млн кубометрів. З них на частку нафти припадає 15%.
“Це чудова новина… Представлені результати геологорозвідки доводять, що південний схід Баренцева моря – найцікавіший з нових районів норвежського континентального шельфу”, – цитує Barents Observer міністра нафти та енергетики Норвегії Улу Буртен Муе. Швидкої вигоди чекати, звичайно, не доводиться. “Від сьогоднішньої доповіді до розвідувальних робіт пройде якийсь час, – пояснив міністр. – Але коли розвідка почнеться, це обов’язково вплине на економіку північних муніципалітетів”.
Новина про “золотий шматок”, отриманий Осло від Москви, викликала в Норвегії справжню ейфорію, відзначають “Новые известия”. Запаси нафти у норвезькій частині Північного моря, видобуток якої вівся з 1960-х років минулого століття, добігають кінця; залишалися надії на “скриньку” у Баренцевому морі, вміст якої не обманув норвежців, пояснює газета. Підготовка до розробки родовища вже ведеться: з шельфу Північного моря перекидаються бурові платформи, створюється берегова інфраструктура. Зокрема, Міноборони Норвегії щойно продало за символічну суму в 5 млн євро колишню надсекретну базу підводних човнів НАТО, яка тепер буде використовуватися для обслуговування видобутку вуглеводнів.
Як відомо, переговори про необхідність розмежування суперечної території в Баренцевому морі площею близько 175 тисяч квадратних кілометрів велися між СРСР і Норвегією з 1970-х років. Російська позиція полягала у поділі цієї частини моря за “секторальнимпринципом” в рамках встановленого в 1926 році кордону полярних володінь, проведеного по меридіану до Північного полюса. Норвезька позиція полягала в поділі території Баренцева моря по серединній лінії.
У результаті сторони погодилися розділити суперечну територію в Баренцевому морі і Північному Льодовитому океані на дві рівні за значенням частини. “Ця подія повинна вплинути на загальну ситуацію в регіоні, на зміцнення міжнародної та регіональної безпеки, на поглиблення взаємодії арктичних держав”, – заявив тодішній президент Дмитро Медвєдєв після підписання відповідних договорів з норвезьким прем’єром Йенсом Столтенбергом.
Втім, порівнювати “подарунок” норвежцям з щедрим презентом американцям – Аляскою – не варто. У підписаних у 2010 році угоди обговорюється окремо момент, що стосується видобутку вуглеводнів. Так, якщо родовище перетинає держкордон і розташовується на територіях обох держав, воно може розвиватися тільки спільно, йдеться в документах.
Чи “перетікає” норвезька нафта під Баренцевым морем в Росію, поки незрозуміло. У будь-якому разі, у РФ новини про виявлення норвежцями 300 млн кубометрів вуглеводнів ажіотажу, як у Норвегії, не викликали і незрозуміло, чи є у російських видобувних компаній будь-які види на роботи у прикордонному секторі Баренцева моря.
Оставить комментарий