Від свята до свята чекає закарпатське село свого потенційного туриста. Відгуляли зимово-різдвяні — готуємося до літніх. Але якщо свят у нашому регіоні справді вистачає, то туристів, зацікавлених у тихих садибах із гірськими краєвидами, не так багато. Сільський туризм на Закарпатті явище не нове й прибуткове, щоправ да, для тих, хто навчився ним користуватися. З одного боку, кому ж як не газдівному закарпатцеві запропонувати місце для спокійного й екологічно чистого відпочинку? З іншого, на практиці все виглядає трохи інакше: нерідко бракує елементарних знань для залучення відвідувачів. Адже рекламний чинник відіграє дуже важливу роль на ринку туристичних послуг.
Тобто це питання навчання. Якщо цих знань у власника замало, то його садиба буде менш приваблива на ринку. Друге питання — це якість послуг і якість самої садиби: проживання, привабливість території, інфраструктура. Тобто, наскільки воно цікаве. Зрозуміло, туди, де погана дорога, де немає чим зайнятися, туристи не приїдуть».
Реклама своєї садиби включає чимало дрібниць, про які теж потрібно подбати. Олександр Коваль радить розпочати з назви свого туристичного об’єкта, перерахувати всі вигоди, унікальність території, щоб стати цікавим туристові. Відпочинок бажано розподіляти й за групами, віковими категоріями. Для цього нерідко потрібна вже професійна компетенція. «Тобто визначити, що в мене може бути корисного для туриста? Адже ми повинні орієнтуватися на потреби споживача. Це питання передбачає певні навчання, підвищення кваліфікації, самоосвіту. На кафедру туризму УжНУ теж звертаються люди з подібними питаннями», — розповідає Олександр. На сайті Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму теж оголошено про відповідні навчання для сільських мешканців. Голова правління цієї спілки Володимир Васильєв вважає, що такий вид туризму сьогодні має свого прихильника: «Послугами присадибного сільського зеленого туризму переважно користуються міські люди середнього віку — від 25 до 45 років. Зазвичай вони мають власний бізнес, на відпочинок приїздять сім’ями. Їх приваблюють сільська тиша, мальовничі краєвиди, можливості пожити в сільській родині, налагодити контакти з новими людьми, споживати продукцію, яка вирощується на городі, познайомитися з традиціями та культурою певної місцевості».
ДЕРЖАВА СПОДІВАЄТЬСЯ НА ТУРИЗМ, А СЕЛА ЧЕКАЮТЬ ЯКІСНИХ ДОРІГ І ПОКРАЩЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ
У Європі сільський відпочинок за своєю популярністю поступається лише морському. В Україні для досягнення подібних результатів потрібно зробити ще багато, передусім із боку уряду. Майже весь туризм упирається в державні закони й вічну проблему поганого фінансування. Село з відсутністю шляхових сполучень чи закладів для задоволення освітніх, медичних потреб навряд чи похвалиться відвідувачами. В основному туристична діяльність регулюється Законом України «Про туризм». Але для сільського різновиду окремого документа немає. Хоч у проекті Закону «Про сільський аграрний туризм» зазначено про різнобічну підтримку господарств, власники туристичних садиб найчастіше воліють залишатися інкогніто, щоб випадково не накликати на себе контролюючі органи й податкову.
Під час засідання постійної комісії Закарпатської ОДА з питань розвитку туризму та рекреації з бюджету поточного року на туристичні потреби виділили 500 тис. грн. Як повідомив заступник начальника головного управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків і туризму ОДА Олександр Марченко, йдеться про реалізацію туристичної політики держави, оптимізацію системи управління туризмом, його сталий розвиток на теренах краю, інноваційний підхід до формування регіонального конкурентоспроможного турпродукту, відповідного іміджу Закарпаття і просування на внутрішньому і міжнародному ринках туризму та курортів.
«Якщо говорити про послуги проживання, то до восьми місць не треба отримувати окремі дозволи. Тобто якщо власник садиби хоче видати в оренду одну кімнату чи будинок, він може спокійно надавати ці послуги, але раз у році здавати податкову декларацію, щоби вказати певні доходи», — розповідає Олександр Коваль.
Для туристів відпочинок на селі принесе чимало користі. Тут відпочинок спокійний, а якщо забажаєте, то можете й навчитися різним ремеслам. Господарі часто пропонують майстер-класи з гончарства, бджолярства, полювання, лозоплетіння та багато іншого.
ВЛАСНИЙ БІЗНЕС У СЕЛІ ЯК ВИХІД ІЗ БЕЗРОБІТТЯ
Навряд чи на Закарпатті є хоча б одне село, непридатне для розвитку сільського туризму. У кожному районі можна знайти щось цікаве. Для місцевих жителів це додатковий заробіток, інвестиції не лише у власний бізнес, а й економіку регіону.
У кризові періоди сільський туризм може непогано допомагати в заробітку. Той, хто вже зрозумів це, радо приймає туристів, інші ж поки що думають і чекають. На туризмі заробляють цілими сім’ями. Ціни за проживання в садибах дуже відрізняються залежно від сезону і території. Тож перед приїздом краще переглянути кілька пропозицій і порівняти їх.
«Сьогодні інформацію з фотографіями про садиби розміщують на багатьох веб-ресурсах. Адже потенційний споживач послуг, який проживає за 100—200 кілометрів, дізнається інформацію саме в такий спосіб. Ціна послуг теж є різною залежно від того, проживання надається з власником чи без нього, наявності певних кімнат у приміщенні тощо. Це може коштувати приблизно від 60 до 200 гривень. Бувають і завищені ціни. Власники нерідко бідкаються на малу кількість туристів і тому підвищують оплату. Виникає запитання: що ви робите для того, щоб були туристи? Тобто в закарпатців досить хибні уявлення щодо того, яким чином направлені туристичні потоки. З іншого боку, існує велика конкуренція інших областей, в основному Львівської та Івано-Франківської. Там теж гори, рекреація, відпочинок. Чималу роль відіграє й питання відстані до Закарпаття зі сходу, центру України», — розповідає Олександр Коваль.
На Закарпатті сільський туризм найбільш активно розвивається в Берегівському районі, гірських районах і частково на Березнянщині. Але й тут є чимало недопрацювань із боку інфраструктури. До того ж у більшості закарпатських садиб немає якісного водоочищення. Погодьтеся, побутові умови проживання найперше впливають на туриста.
Надавати туристичні послуги майже не виходячи з дому неважко. Для приїжджих це відпочинок, а для місцевих — додатковий заробіток, можливість реалізовувати надлишок сільськогосподарської продукції тощо. Чому ж не розпочати? У крайньому випадку варто хоча би спробувати.
Наталія Каралкіна
Оставить комментарий