Шум навколо Красного Поля

Щовесни біля Хуста в Тисянской долині шумно. Тут гудуть трактори, снують машини, метушаться люди. Копошаться не хлібороби, а дорожники-будівельники і чиновники. В черговий раз впорядковують трагічне побоїще, яке галичани видають за початок Другої світової війни. Хоча закарпатці ту подію оцінюють по різному, оскільки вона оповита напівправдою і міфами, за якими важко пробитися реальним фактам 

За геополітичну вигідне територію боролися правителі в Празі, Будапешті, Варшаві, Парижі, Відні і навіть у Нью-Йорку. А вирішив долю Закарпатського краю Берлін.Спочатку його розчленували а потім благлословіні мадярів на окупацію. Проголошена 14березня 1939 Карпатська Україна проіснувала аж 29 годин.

Гітлер з одного боку заохочував А. Волошина в проукраїнтсві, а з іншого боку – віддав Карпатську Україну Горт.

У 1938 році пре «мєр А. Волошин намагався ауденції Гітлера, однак це йому не вдалося. Тоді Волошин напрямки зв’язку »зв’язався з канцелярією рейху і запропонував прийняти Карпатську Русь під протекторат Німеччини. Рішення «русинської» проблеми наблизило формування Карпатської Січі. Що ж являло собою це військову освіту розповів у своїй книзі Володимир Бірчак. Ось як він характеризує це військо: “… Січ була не зоорганізована, бунтарська отаманська і дурна … Самі ж січовики були збиранина, були тут діти і попутні гості, місцеві міщани, що забирали кріси і несли додому бо ховали в сягі дров місцевої лісової управи. .., інших родів зброї було мало, або й цілком не було, особливо був цілий брак машин і возів “… Слід зауважити, В. Бірчак був живим свідком і прямим учасником подій, активний оунівець з Галичини. Тому хлопців з Січі він називав своїми: “… а по короткому опорі розбіглися наші по лісах, а якісь січовики зголосилися до угорської розвідки і видавали тих січовиків, що поховалися”.

Тоді, 15 березня 1939 року на Красному Полі, рівнині, на правому березі Тиси поблизу Хуста, проти кадрової армії оунівці кинули в бій близько 2-х тисяч гімназистів. Поки вони відчайдушно билися, в Хусті засідав сойм. Побоїще за містом було кровопролитним і жорстоким. За угорськими джерелами, убитий 230 січовиків та чеських воїнів, багато поранено, 450 узято в полон. Наступні дні мадяри просувалися в паші і надавали жорстокий терор проти місцевого населення.

Ці історичні події повчальні. Вони викликають гордість і захоплення самопожертвою січовиків. Одночасно не залишає образа і гнів на тих політиків, які недосвідчену, беззбройну мізерну силу кинули у свідомо програшний бій. проти до зубів озброєнніх частин угорської армії, а самі розбіглися, хто куди ….

З позиції здорового глузду виникає питання; чи варто було проливати кров людей за утопічну ідею, яка тоді була, як ніколи примарною і провокаційним? Адже Карпатські січовики стали жертвами грубої і цинічної політики.