Зазвичай морози в Україні настають несподівано не лише для комунальників. Буває, що низькі температури заскочують зненацька і автозаправні станції.
Так сталося в лютому 2012 року, коли деінде морози сягали мінус 30°С. Ситуація повторилася у грудні 2012 року.
Замість традиційної мряки, легенького сніжку і традиційних коливань навколо нуля попередній місяць виявився холоднішим.
На початку січня морози повернулися. Температура ще не є наднизькою, але варто згадати події менш ніж місячної давнини.
Як тільки температура пробила позначку -10°С, одразу почалося. Користувачі соціальних мереж у відвертій формі висловлювали свої думки з приводу якості дизельного пального, що продається в Україні. Саме воно піддається впливу морозів найбільше, стає не придатним для роботи двигуна.
Загалом існують три види “дизеля”: літній, зимовий та арктичний. Перший використовується при плюсових температурах. Другий повинен витримувати температури до -20°С. Третій – нижче -20°С.
Однак 2012 року були проблеми навіть з “арктичним” пальним, межа для якого -мінус 23°С. Звичайно ж, воно дорожче за звичайне.
Дизпальне при низьких морозах стає в’язкішим, парафінізується і стає схожим на желе. Саме парафін ускладнює функціонування двигуна. Точніше, виникає потреба очистки паливної системи. До СТО машина повинна їхати на евакуаторі.
Через це і з’являються у мережах “листи щастя”: у неприємну історію втрапило ціле подружжя редакторів одразу двох електронних видань із Nissan Navara.
 |
| Фото drive2.ru |
“Уважаемая компания “Лукойл-Украина”! Из-за того, что вы на своих заправках (по крайней мере – на одной из них) под видом дизеля разливаете какое-то фантастическое г-но, я третий день не могу завести машину…
С этого момента я не только сама не буду заезжать на ваши заправки, но и приложу максимум усилий, чтобы как можно больше людей узнало о том, что может их ждать после заправки на “Лукойле”. Спасибо за внимание и поломанную машину”, – пише Катерина Венжик на своїй сторінці в “Фейсбуці”.
Пощастило зірвати джек-пот і Миколі Чумаку. Тільки цього разу “призером” став не “Лукойл”, а джобер ТНК.
Водій залив 50 літрів дизельного пального на одній з АЗС ПП “Компанія “Надежда”, і отримав “бонус”. Наступного ранку автівка не завелася вже при -9°С. Причому в останньому випадку машина зовсім невибаглива.
“Даже электронных часов в ней нет. Единственная микросхема – в магнитоле. Мотор разрабатывали японці для грузовиков, и до сих пор эта модификация двигателя выпускается для самых экстремальных условий Ближнего Востока, Африки и Сибири”, – пише Чумак.
Не полінувався він додати чек на “дизельне палєво” з координатами заправки.
 |
| Фото: Микола Чумак |
В прес-службі “ТНК-ВР комерс”, повідомили, що не постачають пальне на заправки своїх джоберів, а “Компанія “Надежда” сумлінно дотримується всіх пунктів джоберської угоди. Тобто провину свою компанія не визнала.
Що ж трапилося насправді?
“Повторилася ситуація лютого 2012 року. Компанії не звернули увагу на прогноз погоди, не закупили “арктичне” дизельне пальне, тому і з’явилися такі скарги”, – вважає заступник директора НТЦ “Псіхея” Геннадій Рябцев.
За його словами, розрахунок, очевидно, робився на те, що витримає і звичайне “зимове” пальне. Інший варіант – пальне вчасно не розвезли на станції.
На думку ж директора консалтингової групи А-95 Сергія Куюна, протягом останнього року було менше претензій до нафтотрейдерів, ніж зазвичай.
Він вважає, що в таких історіях набагато більше суб’єктивізму. “Власнику авто легше звинуватити станцію у продажі “бодяги”, ніж визнати, що автівка знаходиться в неналежному технічному стані”, – зазначає експерт.
У прес-службі “ТНК-ВР комерс” також звернули увагу на те, що співробітники СТО часто не намагаються розібратися у причинах технічних складностей автомобіліста і вважають за краще в усьому звинуватити мережі АЗС.
Втім, Рябцев підкреслює, що причини складностей на ринку пального можуть виникати і через внутрішні проблеми компаній-трейдерів. На його думку, такі негаразди можуть виникати через брак планування.
“Аналітичні підрозділи у більшості компаній були скорочені під час кризи, і зараз ніхто не заглядає далі, ніж на місяць. Відтак, страждають споживачі”, – вважає він.
У 2012 році дехто намагався звинуватити у постачанні неякісного дизпального білоруських виробників. Втім, експерти підкреслюють, що не чули про подібні проблеми у сусідів.
Насправді джерело “арктичного” дизельного пального є і в Україні – це Кременчуцький НПЗ. Завод контролює група “Приват”, що має невисоку якість за фірмову рису. Вона, до речі, контролює і сумнозвісну авіакомпанію “Аеросвіт”.
 |
| Фото livejournal.com |
Правда, взимку 2012 року “приватівський” бензин розходився по мережах, як гарячі пиріжки. Пальне, за визнанням водіїв, було доволі непоганим. Втім, Кременчуцький НПЗ не в змозі покрити потреби всієї України.
Відтак, головна відповідальність за зламані авто все ж залишається на совісті власників АЗС. Та чи зробили вони правильні висновки після грудневих морозів?
Оставить комментарий