Християнство в його теперішньому вигляді – це не релігія, принесена Ісусом

Існує поширений забобон, що християнство виникло з вчення Ісуса. В ісламі вважається,те, що проповідувалося і розповсюджувалося Ісусом, було лише істинною давньою формою іудаїзму, а християнство, (або, як його називав Бернард Шоу, “хрест – іанство”) жодним чином не є відображенням або навіть поданням релігії Ісуса; це всього лише її перекручена форма . Християнство народилось в домі Ізраїля, але воно було відібране від грудей в дитинстві і кинуто в лоно язичницьких культів для вигодовування, так що воно успадкувало занадто мало від свого материнського початку (іудаїзму).  (more…)

Прогноз погоди по методу баби Полі

Якось у Нижніх Верецьких  підібрав собі попутчика до Ужгорода. Про що можна говорити з незнайомим чоловіком? Звісно ж про погоду.

Вже  кінець квітня, а тепла все не було. Ніяк на весну не збереться – почав я подорожню бесіду. (more…)

Таке воно, Різдзвяне Полісся

Полісся – місце і в Україні, і в Білорусі таємниче і навіть містичне. Сама природа до того спонукає – малодоступна і така ж малообжита. І люди мешкають тут особливі – трохи дивні і крапельку собі на умі. Навіть ідучи в ногу з прогресом, вони примудряються залишатися традиційними полішуками. (more…)

Гроші люблять бережливих

Напевно, сама стандартна мрія сучасного городянина – жити на природі, знайти хоч якесь джерело пасивного доходу і працювати скільки хочеться, а не скільки потрібно.Мрії ці може й збулися б, якби все не  впиралося в гроші…  (more…)

Чому так швидко біжить час?

Напевно, багато хто помічає, що останні роки з плином часу коїться щось недобре. Дні і місяці стрімко летять, обганяючи наші можливості, і ми все менше встигаємо зробити. Здавалося б, тільки почався день, не встиг озирнутися, вже й закінчується! Не встигли ми “в’їхати” в третє тисячоліття, як дванадцять років вже пробігли, а ми й не помітили. Нині стрімкий біг часу помічають не лише люди у віці, але навіть підлітки та юнаки! Так що ж все-таки відбувається з часом? (more…)

Легендарне охрещення Руси

За джерелами, які згадують охрещення Русі, ховається певний парадокс: візантійські пам’ятки виразно зафіксували навернення Аскольда та його дружини у 60-х роках IX ст., але майже не коментують офіційного запровадження християнства при Володимирі Святославичі (988). Натомість руські літописи про прийняття нової віри Аскольдом взагалі “не знають”, зате підносять до рівня догмату роль Володимира-першохрестителя. Намагаючись пояснити цю “змову мовчання”, дослідники припускають, що белетризовано-барвиста історія “Володимирового хрещення” була внесена до літописних текстів аж через сто років після події – наприкінці XI ст.

  (more…)

Буферна порубіжна козацька смуга


Практика, за якою у XIII ст. між землями руських князівств і територією власне Орди усталилася свого роду нейтральна “сфера впливу” без чітко відмежованого адміністративного кордону, що використовувалася у господарських потребах обома сторонами, надовго пережила свій час. Її відгомоном аж до кінця XVI ст. були періодичні легальні кочування татар у “Литовській землі”, a з руського боку – так звані уходи порубіжних міст, тобто окреслені басейнами рік угіддя в незаселених регіонах, куди міщани виїжджали на промислове полювання, бджільництво, рибальство. Як у тогочасній свідомості сприймалася ця буферна зона, добре видно зі слів одного з кримських ханів, котрий на початку XVI ст. писав до великого князя литовського про безкраї простори на південь від Канева.

(more…)

Я був переконаний, що люди йшли на майдан за ідею, а виявилось…

П’ять років тому, я, як і мільйони мерз на місцевому майдані, виборював обіцяне Ющенком ” “європейське майбутнє”. Жертвував гроші, і ризикував своїм бізнесом. В ім”я цього майбутнього, податківці таки мене оштрафували на 4500 грн,  мов би за порушення фінансової дисципліни і неналежного ведення обліку… (more…)

Незворотньо втрачене

Цілком  переконаний, у кожного в житті буває втрата; близьких, рідних, любимої і дорогої людини.  У такі хвилини ми переживаємо горе і досаду  реалій непоправного, серце рветься від бажання повернути незворотньо втрачене, хоч розумом  ми, з гіркотою, до  болючого надривного щему в серці, в розпачі усвідомлюємо, що це вже неможливо. І живемо з цим болем  довго, довго, мучимось, картаємо душею і ніяк не можемо змиритися з  цим горем… З часом ця  гіркота втихає, проходять роки і помаленьку все забувається. Кажуть, що час лікує. Може й лікує, але не остаточно… Пам”ять не відпускає…Проходить час  рано, чи пізно, ми починаємо згадувати кращі дні, коли ще були разом з тими, кого тепер вже нема, в думках повертаємося раз і ще раз, уявляючи і каючись, а як би трапилося інакше, як би поступили- мабуть сказали б і зробили все зовсім по іншому. Такі думки приходять, щезають і знову повертаються і продовжують йти своєю второваною стежкою. Ми проживаємо знову і знову, те що давно- давним пережито і живемо цим , а річка життя тече з минулого у майбутнє, минаючи реальне  дійсне. І хоч життя продовжується, думками ми живемо в тому, щасливому минулому. (more…)

Немовицька станція

  Прикро і гнітюче на душі від того, що такі села, як Гута-Перейма, з кожним роком  хоч і повільно занепадають, але в кінці-кінців беззворотньо вмирають; з’являється все більше і більше хатинок, що дивляться на навколишній світ очима порожніх вікон з навхрест забитими  досками дверима . І лише ненадовго, під час літніх відпусток і шкільних канікул, село наповнюється сміхом і щебетом , коли діти з онуками навідуються  до своїх батьків, у забутий Богом і людьми поліський край- відпочити… (more…)