Як не крути, а серед українців побутує твердження що навчання за кордом – це квиток в майбутнє й чи не єдиний шанс отримати якісну освіту. Звичайно, це доволі грубе узагальнення. Як і кожен стереотип, це найпростіший метод економії енергії, затраченої на аналіз інформації, й найпримітивніше алібі для вимкнення критичного мислення. Але саме через лінь увімкнути те саме критичне мислення й проаналізувати недоліки та переваги української системи освіти наші університети втрачають тисячі своїх, ймовірно, найкращих студентів.
Вільний ринок
«Невидима рука» на Заході керує не лише грошовими потоками, а здебільшого усіма економічними процесами, одним з яких є працевлаштування наукового та педагогічного персоналу. Сьогодні ти, а завтра хтось кращий від тебе.
Викладач теж найнятий працівник і якщо він не задовольняє своїх працедавців (студентів у випадку платної освіти, що переважає в Європі й США), то рано чи пізно доведеться шукати роботу деінде. Тому варіант кумо-сватівських й «почесних» посад не «пройде». Не «пройдуть» також лекції «з листочка», роздуми на тему, переливання з пустого в порожнє ect.
Навряд чи ви потрапите на лекцію, що перетвориться на психотерапевтичний сеанс-сповідь лектора про його «світлу молодість» або на філософський діалог про роль жінки, церкви чи футболу, як це не раз траплялося зі мною дома.
Наприкінці будь-якого курсу більшість закладів просять свої студентів заповнити анонімні анкети, оцінивши курс, його потрібність й новизну, викладача, методи навчання та багато іншого включно з тим чи порадить студент цей курс своїм молодшим колегам наступного року. Звання професора не передбачає пожиттєвого працевлаштування.
Плагіат – це злочин
Індивідуалізм ще одна священна корова постмодерністського західного суспільства в університетських стінах дає про себе знати на будь-якому рівні.
Традиційно студенти мають можливість самі собі обрати курси, пропоновані у їхньому напрямку. Крім того, вони можуть вільно відвідувати лекції з предметів інших спеціальностей. Здавалося б, дрібниця, але значно зменшує кількість нарікань на «непотрібні» та «нецікаві» курси й помітно підвищує сумарний ККД освітнього процесу.
ЩОБ ТИ НЕ РОБИВ, ТИ ПОВИНЕН РОБИТИ ЦЕ САМ
Завдяки цьому ж таки індивідуалізмові навчальний процес передбачає обов’язкові презентації та виступи студента, критичні коментарі щодо прочитаної літератури й десятки інших завдань, що розвиватимуть вміння формулювати свою думку, послідовно, логічно та аргументовано доводити свої тези.
Загалом, щоб ти не робив, ти повинен робити це сам. З першого дня перебування в твоїй новій alma mater чи не найголовнішим месиджем, який тобі втовкмачуватимуть буде: «Плагіат – це злочин і всі, хто до нього вдадуться будуть покарані». Переважно виключенням з університету. Аби провести студентам лікнеп з плагіату виші впроваджують окремі курси з стандартів наукової роботи, видають спеціальні посібники та проводять численні консультації, на яких вкотре пояснюватимуть, що ваше найжалюгідніше речення в сотню разів краще, ніж вкрадене.
Перевірку на плагіат здійснюють спеціально розроблені програми, які вказують не тільки скільки вкрали, але й де. Попастись дуже легко. Адже за стандартами, популярними в анго-саксонському науковому середовищі й за його межами, плагіатом вважають не лише відвертий «копі-пейст» (що є його апогеєм), але й перефразування, використання чи згадку ідеї без посилання на джерело. Суворі правила гри як ніщо краще стимулюють роботу сірої речовини.
Списування? Про це в поважних вишах можете забути. Скачати реферат з інтернету? Краще відразу купувати квиток додому, вертатися в український вуз. Звичайно, відсутність можливості «зашаритися» не сприятиме розвитку винахідливості, властивої українським студентам, але навчить розраховувати лише на самого себе, що за сприятливих умов згодом екстраполюється й на інші сфери життя.
Оставить комментарий