Чим депутати від опозиції відрізняються від депутатів від режиму?

Цілком припускаю, що депутати від опозиції відрізняються від депутатів від режиму. Але не так щоб аж. Вони можуть воювати за мову, за вишиванки, за особисте голосування, за дідька лисого. Але й одні й інші все одно будуть відірвані від потреб і життя решти українців. 

Чому я так вважаю? Та тому, що ідіотські і, за великим рахунком, направлені проти людей закони вигадують не лише представники окупаційного режиму, але й ті, хто величає себе опозицію й начебто ратує за цих самих людей, які часто-густо не мають вишиванки саме по причині її цінової недоступності.

Адже ж вони там, у раді, всі законотворці, тому час від часу доводиться виступати з якимись законодавчими ініціативами.

То раптом Томенко хоче позакривати кіоски, які торгують сигаретами і (страшно подумати) пивом, то несподівано депутат від «Батьківщини» Віталій Немилостивий реєструє, чхаючи від нафталіну, законопроект «Про заборону оптової і роздрібної торгівлі, крім комісійної, старих текстильних виробів, одягу та взуття». А якщо простіше, то в Україні знову заговорили про заборону секенд-генду.

Я напевно упустив той момент, коли в нашій державі люди почали отримувати такі зарплати (пенсії, стипендії), що вже можуть собі позволити вдягатися в найкращих салонах одягу. Чи такого моменту не було?

Я розумію, що чекати милості від депутата Немилостивого справа марна, але те, що він пише в пояснювальній записці до законопроекту, це потребує нехай вибіркового, але цитування.

«…ввезення на територію України товарів, що були у вжитку («second hand»)… створює негативний імідж нашої країни у світі». Я особисто вважав завжди, що негативний імідж нашій країні створюють низькі зарплати. Ми єдина країна в Європі, де зафіксована бідність працюючого населення. І саме секонд-генд для багатьох працюючих громадян держави, за імідж якої так переживає депутат Немилостивий, дає можливість не ходити їм з голим задом. В прямому сенсі цього виразу.

Якби в нашій державі були нормальні зарплати, якби наша легка промисловість, долею якої переймається депутат, навчилася нарешті випускати якісний недорогий одяг, якби ми могли купити собі якусь обновку, не бідкаючись, що в кінці місяця не буде за що купити їди, то в секонд-генд, ходили б переважно диваки в пошуках ексклюзиву.

Можливо треба починати з іншого кінця? Але ми живемо в державі, де є така національна розвага – боротися не з причинами, а з наслідками.

Та й не вірю я, що заборона секонд-генду допоможе підняти імідж нашої держави. Але ж я не депутат і, напевно тому, не привчений мислити глобально. На відміну від усіх цих державних діячів у вишиванках і без.

Оставить комментарий