Мало хто не погодиться з тим, що цьогоріч традиційне українське бездоріжжя сягнуло своєї межі, говорять всі водії. Як це нерідко буває, першим помітним осередком гніву людей, які втомились щотижня ремонтувати автомобілі, став саме інтернет. Появу у Facebook спільноти з промовистою назвою «Я ненавиджу Укравтодор» помітив навіть прем’єр-міністр Микола Азаров. «Ненависть – это не созидающее чувство», – філософськи зауважив він.
Незадоволені тим часом перемістилися з мережі на вулицю. 19 лютого українські автомобілісти вийшли протестувати до головного офісу Укравтодору. Учасники акції вимагали не лише ліквідувати недоліки дорожнього покриття, а і оприлюднити графіки виконання робіт і укладені з підприємствами договори, припинити практику відмови складання протоколів про ДТП у випадку пошкодження авто через стан доріг тощо. У випадку невиконання вимог активісти пообіцяли забезпечити масові позови до суду від постраждалих на розбитих дорогах. Символом акції «Я ненавиджу Укравтодор» стали покладені до дверей державної установи зіпсовані бампери, фари й шини.
Країні бракує асфальту
Будь-чому, навіть недовговічності «єврошляхів», влада знаходить пояснення. Нині з приводу жахливого стану українських доріг є кілька офіційних версій. Одна з них належить сину глави держави, на думку якого в усьому винен суворий український клімат, який раптово змінився і став таким, як у Сибіру. «Дороги, як-то кажуть, зійшли разом зі снігом, – на правах першого віце-президента Федерації автомобілістів України пояснив ситуацію Віктор Янукович-молодший. – На жаль, Україна перебуватиме в доволі жорстких кліматичних умовах, у різко континентальному кліматі…» Микола Азаров, крім «сибірських морозів», за традицією згадав ще й клятих «папєрєдніків», які «не зробили 1/10 того, що зроблено за останні три роки».
Водночас чиновники всіх рангів зізнались: вже сьогодні покращення очікувати не варто. Для цього бракує не лише грошей (у Київській міській адміністрації, приміром, наголосили, що виключно плановий поточний і капітальний ремонти столичних доріг коштують 20,1 млрд грн, а бюджет столиці становить лише 18 млрд грн), а й… асфальту. Зараз працюють 23 асфальтові заводи, розповів міністр інфраструктури, однак для проведення поточного (!) ремонту їх потрібно втричі більше. Вже незабаром «планується ввести ще в експлуатацію понад 90 асфальтових заводів, які вироблятимуть необхідну кількість асфальту, щоб здійснити поточний ремонт і прибрати ями», – сказав Володимир Козак.
Закопування грошей
Головна причина українського бездоріжжя – це аж ніяк не відсутність грошей на поточний ремонт чи зношеність старих доріг, а корупція. Левова частка збудованих до Євро-2012 начебто сучасних шляхів не витримала випробування зимою не через аномальність останньої, а через банальну «економію» на будівництві.
Реальну вартість зведення 1 км дороги в Україні, здається, достеменно не знає ніхто. «Кілометр звичайної автодороги на дві смуги коштуватиме 4–6 млн грн», – розповідав журналістам заступник керівника Служби автомобільних доріг на Львівщині Петро Шпитак. У самому Львові 2012 року озвучували ціну 10–18 млн грн/км залежно від її розміру та специфіки (із заміною інженерних комунікацій). Місцеві будівельники у відповідь обурювались: турецька фірма «дере» шалені гроші, вітчизняні спеціалісти зробили б усе дешевше. Укравтодор і Міністерство інфраструктури неодноразово називали зовсім іншу ціну: $5 млн за кілометр чотирисмугової дороги. А «може, й дорожче». Оперуючи такими цифрами, чиновники зазвичай переконують: у світі дороги коштують ще більше.
Навіть якщо брати це за чисту монету, слід зауважити, що в країнах Заходу чималу частину суми становить оплата праці людей. І все одно будівництво чотирисмугової Route 228 у американському штаті Вірджинія коштувало $3,66 млн/км, нова шведська Road 40 Dallebo – Hester обійшлася в $2,35 млн/км.
Переплачують в Україні не лише за саме будівництво та «відмиті» під час нього гроші. Тоді як європейські й американські дороги не потребують щорічного відновлення ледь не з нуля, в Україні щорічний ремонт – звична річ.
Оставить комментарий