Уже третій день вулицями містечка тихесенько хазяйнувала весна. Я голосно вмикав музику і не чув її. Пив гарячу каву біля вікна,обійнявши обіруч маленьку кружечку з написом “Лаве”,обпікся і глянув за скло. Завіконня було вщерть залите сонячним промінням,на деревах бубнявіли листочками дерева,діти весело щебетали,гойдаючись на гойдалках. І враз стало так радісно на душі. Наче хтось перехилив величезну сонячну миску і налив її по вінця передчуттями щастя. (more…)

«Вони жили довго й щасливо і померли в один день», – на жаль, ці слова сьогодні швидше можна віднести до якоїсь казки, ніж до реального життя. Бо якщо й щасливо, в мирі і злагоді живе подружжя, то дуже часто хтось один раніше йде у потойбічний світ. І цей «хтось один» в переважній більшості – чоловіки. (more…)

Поїзд підійшов до перону. Я вийшов з вагона. Сіявся холодний квітневий дощ. Пасажири намагались швидше сховатися у приміщенні вокзалу. Я рушив слідом, щоб перечекати негоду. Поспішати було нікуди — додому йти не хотілось.