Напевно, сама стандартна мрія сучасного городянина – жити на природі, знайти хоч якесь джерело пасивного доходу і працювати скільки хочеться, а не скільки потрібно.Мрії ці може й збулися б, якби все не впиралося в гроші… (more…)
Легендарне охрещення Руси
16.02.2013 17:37, Олексій Савчин:
За джерелами, які згадують охрещення Русі, ховається певний парадокс: візантійські пам’ятки виразно зафіксували навернення Аскольда та його дружини у 60-х роках IX ст., але майже не коментують офіційного запровадження християнства при Володимирі Святославичі (988). Натомість руські літописи про прийняття нової віри Аскольдом взагалі “не знають”, зате підносять до рівня догмату роль Володимира-першохрестителя. Намагаючись пояснити цю “змову мовчання”, дослідники припускають, що белетризовано-барвиста історія “Володимирового хрещення” була внесена до літописних текстів аж через сто років після події – наприкінці XI ст.
(more…)
Буферна порубіжна козацька смуга
16.02.2013 17:34, Олексій Савчин:
Практика, за якою у XIII ст. між землями руських князівств і територією власне Орди усталилася свого роду нейтральна “сфера впливу” без чітко відмежованого адміністративного кордону, що використовувалася у господарських потребах обома сторонами, надовго пережила свій час. Її відгомоном аж до кінця XVI ст. були періодичні легальні кочування татар у “Литовській землі”, a з руського боку – так звані уходи порубіжних міст, тобто окреслені басейнами рік угіддя в незаселених регіонах, куди міщани виїжджали на промислове полювання, бджільництво, рибальство. Як у тогочасній свідомості сприймалася ця буферна зона, добре видно зі слів одного з кримських ханів, котрий на початку XVI ст. писав до великого князя литовського про безкраї простори на південь від Канева.
Про що ж в дійсності розповідає Біблія?
16.02.2013 16:50, Олексій Савчин:
Як щоб не вірили ми в Господа Бога, всемогутнього і милосердного Володаря Всесвіту, нас завжди хвилюватиме питання – чи правду розповідає про нього Біблія? Чи не спотворює вона Боже Письмо? (more…)
Я був переконаний, що люди йшли на майдан за ідею, а виявилось…
16.02.2013 16:46, Олексій Савчин:
П’ять років тому, я, як і мільйони мерз на місцевому майдані, виборював обіцяне Ющенком ” “європейське майбутнє”. Жертвував гроші, і ризикував своїм бізнесом. В ім”я цього майбутнього, податківці таки мене оштрафували на 4500 грн, мов би за порушення фінансової дисципліни і неналежного ведення обліку… (more…)
Незворотньо втрачене
16.02.2013 16:32, Олексій Савчин:
Цілком переконаний, у кожного в житті буває втрата; близьких, рідних, любимої і дорогої людини. У такі хвилини ми переживаємо горе і досаду реалій непоправного, серце рветься від бажання повернути незворотньо втрачене, хоч розумом ми, з гіркотою, до болючого надривного щему в серці, в розпачі усвідомлюємо, що це вже неможливо. І живемо з цим болем довго, довго, мучимось, картаємо душею і ніяк не можемо змиритися з цим горем… З часом ця гіркота втихає, проходять роки і помаленьку все забувається. Кажуть, що час лікує. Може й лікує, але не остаточно… Пам”ять не відпускає…Проходить час рано, чи пізно, ми починаємо згадувати кращі дні, коли ще були разом з тими, кого тепер вже нема, в думках повертаємося раз і ще раз, уявляючи і каючись, а як би трапилося інакше, як би поступили- мабуть сказали б і зробили все зовсім по іншому. Такі думки приходять, щезають і знову повертаються і продовжують йти своєю второваною стежкою. Ми проживаємо знову і знову, те що давно- давним пережито і живемо цим , а річка життя тече з минулого у майбутнє, минаючи реальне дійсне. І хоч життя продовжується, думками ми живемо в тому, щасливому минулому. (more…)
Немовицька станція
16.02.2013 16:28, Олексій Савчин:
Прикро і гнітюче на душі від того, що такі села, як Гута-Перейма, з кожним роком хоч і повільно занепадають, але в кінці-кінців беззворотньо вмирають; з’являється все більше і більше хатинок, що дивляться на навколишній світ очима порожніх вікон з навхрест забитими досками дверима . І лише ненадовго, під час літніх відпусток і шкільних канікул, село наповнюється сміхом і щебетом , коли діти з онуками навідуються до своїх батьків, у забутий Богом і людьми поліський край- відпочити… (more…)
Хто ж ми такі, поліщуки ?
16.02.2013 16:25, Олексій Савчин:
Досліджуючи історію свого села Немовичі, натрапив на досить цікавий і не зовсім зрозумілий факт- власники села Гольшанські володіли величезними маєтками на землях сучасної Білоруси та України – Дубровицьке і Степанське князівства, а родовим іх поселенням були землі в межах Ошмянського району /нині село Гольшани Гродненської області в Білорусі. (more…)
Хрестини
16.02.2013 16:23, Олексій Савчин:
Засніжило густо. Я стою перед вікном і милуюся сніжинками, що знемагають у своєму хаотичному, тільки для них зрозумілому танці. Вони лягають на землю, вкриваючи білою периною вулиці, покрівлі, двори і городи… (more…)
Біля Берчикового броду
16.02.2013 16:20, Олексій Савчин:
