Немовицька станція

  Прикро і гнітюче на душі від того, що такі села, як Гута-Перейма, з кожним роком  хоч і повільно занепадають, але в кінці-кінців беззворотньо вмирають; з’являється все більше і більше хатинок, що дивляться на навколишній світ очима порожніх вікон з навхрест забитими  досками дверима . І лише ненадовго, під час літніх відпусток і шкільних канікул, село наповнюється сміхом і щебетом , коли діти з онуками навідуються  до своїх батьків, у забутий Богом і людьми поліський край- відпочити… (more…)

Хто ж ми такі, поліщуки ?

   Досліджуючи історію свого села  Немовичі, натрапив на досить цікавий і не зовсім зрозумілий факт- власники села Гольшанські володіли величезними маєтками на землях сучасної Білоруси та України – Дубровицьке і Степанське князівства, а родовим іх поселенням  були землі в межах Ошмянського району /нині село Гольшани Гродненської області в Білорусі. (more…)

Хрестини

Засніжило густо. Я стою перед вікном і милуюся сніжинками, що знемагають у своєму хаотичному, тільки для них зрозумілому танці. Вони лягають на землю, вкриваючи білою периною вулиці, покрівлі, двори і городи… (more…)

Біля Берчикового броду

Вже тоді я знав, що правду тримає в руках сильніший

Коли я пішов з Немович мав неповних сімнадцять років. Хіба ж я пішов з села?- часто перепитую  сам себе. Село пішло за мною- куди я, туди й воно. Всі сорок своїх зрілих років несу його у собі: дитячі роки з ним аж до могили. Бо в дитячу душу, ще не замарану, вкарбовуються слова, звуки, кольори- безвість навколишнього сільського, такого непростого світу. Цього неможливо позбутися, бо кріпко і глибоко засіло в душу. Приросло в тобі, стало твоїм світом. Адже тут, у своєму селі впізнав чорне і біле, зустрів свою  першу любов , взнав щастя і кривду. Село показало свої луги і долини: тут  вперше побачив веселку на вмитому дощем, блакитному небі,   вперше  відчув всі чари неспокійного і досі незвіданого всесвіту.   (more…)

Сарненський укріпрайон

Поліський укріпрайон СаУР

Після планетарної трагедії,1917- 1939 роки дали Європі нові країни і відповідно нові кордони. Польща, виборовши свою незалежність, вкотре опинилася між двох вогнів: Німеччиною та СРСР. (more…)

Степанське князівство

Утворення давньоруської держави Київської Русі в X ст. призвело до зміцнення економічних зв’язків між частинами Русі, сприяло розвиткові торгівлі. По берегах річок Горині, Случі, Стиру виникли численні поселення та укріплення; в Погоринні – Степанське та Кричильське городища. Степанське князівство в ХІ-ХІІ ст.. входило до складу турово-пінських земель.
(more…)

Хто ж винен?


Наш український селянин все знає;що  голова його  села падло і бодай він здох,що всі депутати пройдисвіти і злодії.   На  лавці під хатою зі своїм кумом та зазвичай під чарочку творить революції та державні
перевороти, в палких суперечках  куми грозяться не подарувати цим проклятим  “мафіозникам” жодної копійки, не пробачити жодного “кривого” слова.   Вони у себе  вдома герої… (more…)

Різдв’яні картинки у пам’яті спливають

 

З початку Пилипівки вічні супутники щоденних буднів, всілякі негаразди і надокучливі клопоти, десь відходять і залишаються на узбіччі. Вони втрачають свою владу,адже нечутними кроками на землю приходять Різдвяні свята. Пора очікувань казкового дива. У наших серцях дедалі частіше спливають спогади, про те, як збирали колись «золото» з шоколадок «Оленка» і «Чайка», гарні фантики з цукерок і обліплювали ними волоські горіхи, яблука , картоплю і моркву, вирізали зірочки і сніжинки, а з кольорових паперових смужок плели ланцюжки на ялинку. (more…)

Льняні барви

А льон цвіте синьо,синьо…

А льон цвіте синьо,синьо…
Душа починає щеміти при перших же акордах цієї задушевної, ліричної пісні. І цей сердечний щем породжує з потаємних комірчин пам” яті образи поліського села  Немовичі ,в таких рідних і безмежно близьких тобі людях. (more…)

Журба

 

 В Карпатах знову сніг. Під моїми ногами народжувалось і тут же в мить вмирало рипіння снігу. Я йду і прислухаюсь до своїх  кроків, які  почали навіювати згадку про рідне село… (more…)